Вчимося захищати себе від насильства
Насильство та жорстоке поводження – головні причини болю та страждань і навіть смерті серед підлітків.
Насильство – це будь-які навмисні дії одної людини по відношенню до іншої, які порушують її конституційні права й свободи і наносять їй моральну шкоду, шкоду її фізичному чи психічному здоров’ю. Воно може бути фізичним, психологічним і сексуальним.
Фізичне насильство – це нанесення тілесних ушкоджень, які завдають болю, призводять до порушень психічного та фізичного здоров’я, чи навіть смерті; це штовхання і смикання; удари, стусани, побиття; знущання, викручування рук; жбурляння предметів; спроби задушити.
Емоційне або психологічне насильство – це тиск на психіку іншої людини, який проявляється у нанесенні словесних образ, погроз, залякуванні, переслідуванні, а саме :
– ігнорування твоїх почуттів і потреб;
– залякування;
– погрози;
– безпідставні покарання;
– нанесення шкоди твоїй домашній тварині;
– нищення особистих речей;
– навіювання почуття провини і страху;
– брехня, звинувачення, приниження, прізвиська;
– поводження з тобою як з слугою.
Сексуальне насильство – це зазіхання на статеву недоторканість особи, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього; небажані сексуальні дотики; домагання, згвалтування; неприродні сексуальні дії; примус до проституції; небажання застосовувати контрацепцію;
Як дівчата, так і хлопці підліткового віку можуть переживати всі форми насильства та жорстокого поводження. Вони можуть траплятися як удома, так і у школі чи на вулиці, і можуть походити від членів сім’ї, так само як і від інших дорослих і підлітків, які можуть бути знайомі або незнайомі підліткові.
Насильству та жорстокому поводженню можна запобігти, а у випадку коли вони трапляються, на них треба ефективно та негайно реагувати!
Що робити, якщо ти став жертвою шкільного насилля чи знаєш, що когось ображають?
1.Розкажи про це дорослим – батькам, класному керівнику, директору школи, психологу.
2. Уникайте місць, в яких можна стати жертвою шкільного насилля.
2. Ходи разом з друзями.
3. Нападнику важливо, щоб ти звернув на нього увагу, боявся його, то намагайся не помічати його ігноруй виклики у твою адресу.
Правила які допоможуть запобігти насильству в сім’ї:
1.Продумайте свої дії в тому випадку, якщо акт насильства вже відбувався і може повторитися знову;
2.Розповідайте про насильство тим, кому ви довіряєте (друзям родичам);
3.Знайдіть таке місце ,куди ви змогли б піти у випадку небезпеки;
4.Підготуйте документи (паспорт,свідоцтво про народження, і т., д.) гроші та інші необхідні речі та покладіть їх в одне місце, так щоб у будь-який момент ви змогли б їх легко взяти і втекти з ними
5.Якщо ситуація критична, то залишайте будинок негайно, навіть якщо вам не вдалося взяти необхідні речі;
6.Заздалегідь довідайтесь телефони та адреси місцевих служб , які зможуть надати необхідну підтримку (соціальні служби, телефони довіри, телефон дільничого інспектора, служби у справах неповнолітніх).
Правила які допоможуть запобігти насильству на вулиці:
1. В пізній час не ходіть одні по вулиці;
2. Знайте елементарні прийоми самооборони;
3. Продумайте свої дії в тому випадку, якщо акт насильства можливий;
4. Майте при собі один з засобів безпеки: газовий балончик дезодорант, пилочку…. Та продумайте їх використання в разі здійснення акту насильства;
5. Відчуваєте небезпеку – терміново тікайте;
6. На вас напали – кричіть, біжіть, привертайте до себе увагу;
7. Телефонуйте до міліції, швидкої ,
8. Виключіть непорозуміння: будьте впевнені , що ваш знайомий друг знає межі дозволеного;
9. Не впускайте в будинок незнайомців особливо, якщо ви почуваєте себе не спокійно;
10. Не сідайте з незнайомцями до ліфту;
Повідомлення для підлітків
1. Поговори зі своїми батьками або іншими відповідальними дорослими про те, що ти можеш зробити для того, щоб не піддаватися насильству.
2. Наскільки це можливо, намагайся не бувати в місцях, де ти можеш піддатися насильству.
3. Якщо ти опинився (опинилася) у середовищі, в якому ти відчуваєш небезпеку, піди з цього місця якнайшвидше.
4. Якщо хтось намагається схилити тебе до сексуального контакту, чітко дай зрозумітисвоїми словами та діями, що ти цього не хочеш. У разі потреби поклич на допомогу.
5. Розбіжності та суперечки можуть траплятися час від часу. Якщо вони трапляються, намагайся зберігати спокій і вирішувати їх ненасильницькими методами. Докладай усіх зусиль для того, щоб не провокувати насильства та не відповідати на провокацію насильством.
6. Якщо до тебе було застосовано фізичне чи сексуальне насильство або тебе змусили зробити щось, чого ти не хотів (не хотіла), негайно повідом про це своїх друзів, батьків або інших відповідних служб. Вони можуть надати тобі необхідний допомогу і підтримку, запобігти повторним актам насильства та притягнути зловмисників до відповідальності.
Повідомлення для батьків
Що вам потрібно знати:
1. Обговорення проблеми насильства з вашим сином або донькою може допомогти
їм захиститися себе. При цьому підвищується вірогідність того, що вони звернуться по допомогу у разі, якщо стануть жертвами насильства.
2. Співпраця з іншими батьками та окремо взятими людьми з метою боротьби з насильством можуть змінити життя вашого сина або доньки, так само як і багатьох інших дітей і підлітків.
Що вам потрібно робити:
1. Говоріть зі своїм сином або донькою про те, як уникнути насильства, і куди звернутись, якщо вони стали жертвами насильства.
2. Ви можете підняти такі питання:
– Важливість мирного вирішення розбіжностей і суперечок, якщо вони виникають;
– Небезпека носіння зброї, погроз людям зброєю або використання її;
– Важливість уникнення місць, де до них може бути застосоване насильство;
– Вибір піти, якщо вони опинилися у загрозливій ситуації;
– Як чітко відмовити в небажаному сексуальному контакті за допомогою слів і дій та як покликати на допомогу у разі потреби;
– Наскільки важливо повідомити вас або інших відповідних служб, якщо і коли вони пережили насильство;
3. Давайте приклад власною поведінкою – не застосовуйте насильства у вирішенні питань з вашим сином або донькою, а також з іншими людьми.
4. Співпрацюйте з членами суспільства з метою інформування про небезпеки насильства, докладайте зусиль для того, щоб запобігти йому та притягнути зловмисників до відповідальності.
Як організувати для дітей літо в умовах війни? Поради психолога
Цьогорічні літні канікули для українських дітей – особливі. Травмовані подіями в країні, під час навчання школярі мали змогу хоча б частково переключити увагу на уроки. Проте на канікулах – багато вільного часу і як його правильно організувати в особливих, воєнних умовах – непросте завдання для батьків.
Потрібно навчити, як діяти і реагувати у стресовий ситуації, наприклад, під час повітряної тривоги. Куди йти, що робити, кому телефонувати. Розробити алгоритм поведінки в певній ситуації: коли звучить сирена, якщо раптом вибух чи якась інша ймовірна небезпека. Наприклад: не пускатися ліфтом, йти сходами, взяти воду, йти в укриття, дзвонити батькам тощо. Все це слід пропрацювати з дитиною наперед.
Підлітків варто вислуховувати, цікавитися їхніми думками про розвиток подій, питати бачення ситуації. До них бажано ставитися як до дорослих і чути все, чим хочуть поділитися. Але не забувати, що вони можуть заповнювати потребу в спілкуванні в колі однолітків.
Де б не проводили свої канікули діти , завдання дорослих – подбати про дотримання цих двох принципів: безпека і адаптація, і дати можливість дітям відновитися після непростого закінчення цього навчального року. Сподіваємося, наступний почнеться під мирним переможним небом».
Техніки саморегуляції: як правильно їх використовувати?
Існує багато фізичних, дихальних та м’язових практик, що допомагають боротися зі стресом. Проте більшість досі вважає, що усе це не працює та є марною тратою часу. Тому розгляньмо, за яким принципом працюють дихальні техніки, що допомагають організму у стресових ситуаціях. Можливо, вони таки дійсно ефективні?
Що відбувається з організмом у стані стресу?
Стрес активує гіпоталамус-гіпофіз-наднирники, що призводить до викиду гормонів стресу – кортизолу й адреналіну. Ці гормони прискорюють частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск і дихання. У цей момент активізується симпатична нервова система: прискорює і підсилює роботу серця, підвищує кров’яний тиск, звужує судини шкіри, гальмує роботу травної системи.
Як реагує організм на дихальні техніки?
Активується парасимпатична нервова система, яка відповідає за стан спокою: послаблює серцеву діяльність, розширює кровоносні судини, знижує тиск та рівень глюкози у крові. Наш організм краще забезпечується киснем, а тому краще працюють органи, зокрема серце, мозок та м’язи.
Яка користь від дихальних технік?
- Заспокоюють, допомагають відволіктися і подивитися на проблеми під іншим кутом зору.
- Допомагають побороти напади паніки, покращують сон і допомагають позбутися безсоння.
- Зменшують тривожність і рівень стресу.
- Відновлюють внутрішній ресурс.
Які техніки використовувати?
- Почергове дихання ніздрями. Людина закриває одну ніздрю, вдихаючи через іншу, а потім переходить на видих через іншу ніздрю.
- Дихання зі стиснутими губами. Із закритим ротом і розслабленими губами людина повільно робить вдих через ніс протягом 2 секунд. Потім, стиснувши губи, ніби збирається задути свічку, повільно й рівномірно робить видих через рот.
- Прогресивне розслаблення м’язів. Треба зробити вдих, напруживши першу групу м’язів до 10 секунд. Видих – і швидко розслабити цю групу м’язів. Після 20 секунд розслаблення слід повторити вправу для наступної групи м’язів.
Кожен сам для себе обирає, що йому краще допомагає у стресових ситуаціях. Проте не варто забувати, що для заспокоєння існують спеціальні вправи, завдання яких – допомогти людині тут і зараз без залучення значних ресурсів.
«МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВЯ: ЯК ПОДБАТИ ПРО СЕБЕ»
В рамках Всеукраїнської програми «Ти як?» було проведене заняття з
учнями 10-го класу на тему «Як подбати про себе». Дана тема важлива коли
постійно долаєш життєві труднощі, стрес обов’язково буде виникати.
Важливо вміти з ним справлятися, щоб не сталося виснаження та проблем із
фізичним здоров’ям. Якщо ви розумієте, що ваше ментальне здоров’я під
загрозою ЧАС ДІЯТИ!
Медіаграмотність та діти: що варто зробити, щоб хвиля фейків та пропаганди минула ваші гаджети
Ми живемо в час інформаційної війни та впливати вона може не тільки на дорослих, а й на дітей. У боротьбі з фейками допоможе медіаграмотність.
Фейки, замовні матеріали, перекручування інформації, відверта пропаганда та брехня — все це просочується у наше інфополе. Для недосвідчених людей, що не вміють розбиратися у джерелах, це може бути небезпечним, адже фейки та пропаганда є інструментами реальної війни. Одним з незахищених шарів суспільства є діти, за ними майбутнє, тому маємо навчити їх відрізняти брехню від правди якнайшвидше.
Експеримент вчених США
У 2009 році спеціалісти з розповсюдження інформації та соціологи вперше замислились про кількість фейків у Інтернеті. Передумовою був сплеск популярності різноманітних теорій змов на безліч тем: від походження людства до відвертого нацизму та расизму. Після публікації брехливих статей, вчені вирішили провести перше дослідження інфополя.
Вчені з Массачусетського інституту технологій 9 років збирали інформацію про поширення чуток та новин у соціальній мережі Twitter. Науковці з’ясували, що фейкові новини мали більше охоплення, ніж правдиві: від 1000 до 100 000 переглядів. Натомість правда рідко переходила відмітку у 1000 переглядів.
Експеримент породив термін інфодемія — пандемія інформації. Надлишок «правдивих» джерел, експертів, псевдофахівців став критичним під час пандемії коронавірусу (символічно, чи не так?) і досяг свого піка після початку широкомасштабного вторгнення в Україну.
Хто у зоні ризику фейків?
За даними Аналітичного центру новин, найбільш довірливими є люди віком 50+. Вони просто не змогли асимілюватися зі світом Інтернету, а тому їх легше залякати чи захопити увагу. Однак, найбільше їх цікавить тема економіки, соціального життя та політика.
Друга категорія — це діти від 10 років. З фейками та шкідливою інформацією вони знайомляться у соцмережах та іграх. Інтереси у дітей та підлітків формуються під впливом молодіжної моди, а вона може бути досить небезпечною. Варто лише згадати легенду про «смертельну гру «Синій кіт».
Є ще одна неочевидна, проте нагальна проблема. 60% вчителів в Україні, за даними аналітичного центру CEDOS, старші ніж 41 рік. Тобто, за статистикою, їхній рівень медіаграмотності може бути нижчим для правильного цензу інформації.
Як боротися: 5 способів, як захистити дитину від фейків
- Батьківський контроль. Дітям до 10 років краще за все видавати гаджети на обмежений час та, вже незалежно від віку, встановити на компʼютер та телефон спеціальні програми, які приховують небезпечну інформацію та повідомляють вам про можливі ризики. Також радимо час від часу перевіряти їх антивірусами. А от особисті листування читати не можна — краще пояснити дитині наслідки небезпечних таємниць від батьків.
- Інфогігієна вдома. У власних оселях ми підтримуємо чистоту: миємо посуд, підлогу, прибираємо сміття. Так само радимо зробити й з інформаційним полем. Почистить канали телевізора чи smart-TV, налаштуйте спеціальну програму, яка буде чистити «ефір» домашніх гаджетів. Однак найголовніше: не несіть додому поганих новин чи тригери, отримані через них.
- Ідіть від джерел до джерел. Варто на прикладі однієї новини показати, як знайти першоджерело допису. Окрім того, зробіть «білий список» інформаційних витоків, яким ви довіряєте й звідки можна брати інформацію.
- Фільтрувати друзів. А ось і крок назустріч колу спілкування вашої дитини. Обговоріть разом прийнятну поведінку людей у соцмережах, розкажіть про приклади та небезпеку інформації (особливо зверніть увагу на так звані «розіграші», «великі знижки», підозрілі призи — це все способи виманювання грошей у вас через довірливість дитини). Розкажіть про небезпеку спілкування з незнайомцями у соцмережах та домовтеся, що профіль дитини поки буде закритий, а приймати у друзі можна лише тих, кого добре знають.
- Інформацією не можна зловживати. Поясніть дитині, що деякі новини створені для того, щоб викликати неприємні емоції та таким чином автори хочуть заволодіти критичним мисленням дитини. Саме тому варто обрати собі декілька надійних джерел для перевірки інформації.
Медіаграмотність та інфовійна у соцмережах
Молодь та підлітки сьогодні майже не читають новин на сайтах, все це їм замінюють соцмережі. Власники каналів-мільйонників це знають і активно на цьому спекулюють. Ось лише декілька прикладів маніпуляцій, якими користуються автори у соцмережах:
Емоційне забарвлення новин. За журналістськими стандартами це неприпустимо. Проте, заради хайпу можна все, вважають власники Telegram-каналів. Емоційні заголовки, нецензурна лексика, іронічні коментарі — все робиться для того, щоб заволодіти увагою читача та втертися у довіру.
Паніка. Багато каналів у соцмережах викладають неправдиву інформацію. У гонитві за швидкістю редактори забувають про якість та правдивість. Таким чином у читача такі новини можуть викликати сильний страх.
Ховають брехню за апдейтами. UPD — інструмент у соцмережах, щоб повідомити нову інформацію на тему новини. Проте, багато каналів використовують його, щоб спростувати вже виданий матеріал. При цьому, у стрічці він не оновлюється, читачі можуть так і не дізнатися, що пост про «чергову ядерку» був фейком.
Піклування про ментальне здоров’я має бути на часі для кожного українця. Далеко не кожен знає, як підтримати себе та близьких, коли тривожні думки перестають бути варіантом норми. Що робити, коли почуття атрофуються і настає повна апатія, і які вони – ознаки перетину емоційних «червоних ліній», коли слід вже й негайно звертатися за порадою до спеціалістів? Часто навіть саме визнання власних психологічних проблем заперечується у свідомості через одну-єдину причину – банальне незнання, що з цими проблемами робити далі.Відповіді на ці, та багато інших запитань, є в Аптечці швидкої психологічної допомоги. В аптечці зібрані прості вправи для заспокоєння та поради для стійкості. Вона буде корисною всім, хто рідко чи часто відчуває емоційне спустошення, втому, напругу в тілі, паніку, злість, сум.А також тим, хто хоче підтримати своїх близьких. Аптечка зроблена в pdf-форматі, тому її легко завантажити на смартфон чи комп’ютер, тримати під рукою та використовувати за необхідності.
Завантажити pdf аптечку можна за цим посиланням
https://drive.google.com/file/d/1-T5vucBRA-Gus_oHVBfrByjobbXLdSoq/view
Техніки самодопомоги доступні за цим посиланням
https://www.youtube.com/watch?v=Xmcrg2aquPQ
https://www.youtube.com/watch?v=lsy547JOUx4
https://www.youtube.com/watch?v=rafBadPXW8A
https://www.youtube.com/watch?v=g46RnmzFP6k
Небезпечний молодіжний рух “Редан”. Що про нього потрібно знати
ПВК Редан” – так називають нову агресивну субкультуру, яка останнім часом поширюється в Україні. Її учасниками часто стають підлітки і влаштовують масові бійки. Ця субкультура пішла з популярного японського підліткового аніме Hunter x Hunter, де було бандитське угруповання “Редан”.
Цей рух зародився в росії, де підлітки влаштовували масові заворушення у торгових центрах. Тоді, 24-25 лютого, було затримано близько 300 неповнолітніх порушників.
Нерідко представники субкультури мають довге волосся, одяг із зображенням павуків та цифрою 4. “Реданівці” перебувають у конфронтації із так званими “оффніками” (футбольні фанати). Їхні Telegram-канали та чати наповнені дописами про “оффніків” та погроз на їхню адресу, саме із ними “ПВК Редан” намагаються влаштовувати масові бійки. Члени ПВК “Редан” збираються у великі групи і влаштовують масові бійки з національними меншинами або представниками інших субкультур.
Заклики збиратись на “сходки” розповсюджуються в телеграм. В Україні останнім часом з’явились безліч регіональних каналів, які координують дії підлітків.
Кримінальна поліція НАГОЛОШУЕ:
- Провокування конфліктів та масових бійок між підлітками – таку мету ставлять перед собою організатори зборів молоді.
- За відповідні дії передбачено адміністративну або кримінальну відповідальність.
- російські вбивці і мародери запустили флешмоб для підлітків, результатом якого повинна була стати масова бійка.
Про тривогу та страх…
У нас є дві схожі емоції, які часто плутають – тривога і страх. Але вони суттєво різняться.
Страх – це те, що ми відчуваємо прямо зараз як реакцію як реакцію на події, що відбуваються, тоді як ТРИВОГА стосується подій у минулому чи майбутньому, які ми переносимо на нинішній момент. Наприклад, якщо ви зустріли в лісі ведмедя, то відчуваєте реальну небезпеку тут і зараз, – це страх. А якщо ви зібралися до лісу по ягоди, але думаєте зустріти ведмедя, і це псує вам настрій – це тривога.
Ми звикли говорити, що страх, злість, тривога тощо – негативні емоції, щось погане. Проте насправді, це нормальні почуття, вони важливі та корисні для людини, як і будь-які інші. А ж до того моменту, коли людина повністю, коли людина повністю занурюється в цю тривогу, їй стає складно перемикатися з думок про минуле чи майбутнє на нинішній момент, коли вона перестає помічати, що насправді перебуває в безпечному місці й жодної загрози не має. Так виникає тривожність.
Поступово тривога починає контролювати наше життя настільки, що ми не можемо самотужки з нею впоратися. Людина перебуває в стані тривожності й начебто хотіло б позбутися цього відчуття, починає з ним боротися. А отже – ще більше тривожитися.
Проте, ще раз можно підкреслити: тривога – емоція, властива всім людям без винятку, незалежно від професії, матеріального стану, статі, віку.
Тож із тривогою треба не боротися, а «знаходити спільну мову», щоб вона не заважала активному життю.
Як можна «домовитися» зі своєю тривожності?
Тривожність можна спрямувати у творчий напрям. Якщо вас тривожить певна ситуація, уявіть, що ви вже перебуваєте в ній, та розробіть план дій.
З початку війни ми всі відчуваємо тривожність. Адже це ситуація в якій дуже важко розробити чіткий план дій. Проте допомагає, якщо ви чітко розумієте, що ви робите в гіпотетичній ситуації А, В та С. Коли звучать сирени, я перевіряю, чи вимкнута газова плита, беру речі з конкретного місця, збираю дитину і відправляюсь в укриття. Це може бути моторошно, але спробуйте скласти план дій а найгірший сценарій. Якщо у вас будуть відповіді на ці питання – буде менше тривожних думок.
Тривога це маркер: може бути якась небезпека, але я маю час до неї підготуватися або маю можливість зовсім її уникнути. Тоді тривога спадає.
Тривога може спричинити фізіологічний відгук організму – тремор рук та голосу, прискорене серцебиття, кидання в під, озноб тощо. Якщо ми тривожимося постійно й безконтрольно, організм починає працювати неправильно, що може призвести до серйозних порушень здоров’я. Тож коли ми «ловимо себе» на відчутті тривоги, чи страху то потрібно зняти напруження, потрібно повернути себе в момент «тут і зараз».
- Сфокусуватися на предметах в кімнаті.
- Загорнутися в плед чи обійнятися з близькою людиною.
- Виконуючи ці вправи, важно пильнувати за диханням – глибоко вдихнути, затримати дихання на декілька секунд, а потім повільно видихнути так, щоби видих тривав приблизно вдвічі довше за вдих.
- Позитивно мислити.
- За потребою виговоритися.
І ще дуже важливо не соромитися просити про допомогу. Не тоді коли стан тривожності визначає все твоє життя, а тоді коли вам некомфортно лишатися наодинці зі своїми думками. Говоріть, якщо відчуваєте в цьому потребу, іноді – аби впоратися з тривожністю, достатньо того, щоби вас хтось просто вислухав.
Все буде добре! Слава Україні!
Долаємо стрес та вивчаємо біологію.
Наш організм продукує такий гормон як ДОФАМІН. Хімія нагороди себе. Завершуйте справи (навіть мікросправи) «Зробив-молодець» – любить думати наш мозок.
Робіть щоденні ритуали турботи про себе – нормальна гігієна порожнини рота, довге розчісування (мікроциркуляція), просто полежати.
Максимально збалансований раціон. Але тут є і зворотній бік – переїдання від нагороди себе їжею, заповнення нею порожнечі, пригнічення тривоги. Та варто пам’ятати, що їжа – це паливо, а не дестрессер. Дивіться адекватно на те, що робите.
Святкування невеликих перемог. Хвалить себе – «Я молодець!». Наприклад, за попередній пункт.
Стабілізатор нашого настрою є СЕРОТОНІН.
Проводьте невелику медитацію. Доведено 1000 разів, що підвищить ваш настрій. Якщо не знаєте як медитувати, можна знайти на просторах інтернету чи переглянути на Ютуб-каналі.
Аеробне навантаження: зарядка, присідання, активна ходьба, просто повільна прогулянка. Але думками не у новинах, а разом із природою, помилуйтеся нею. Спостерігайте, вивчайте, дивіться як гарно, природа неймовірна, хоч п’ять хвилин на день.
Виконуйте дихальні вправи.
Наступний гормон про який ми поговоримо це – ЕНДОРФІН. Він являє собою ще й природнім знеболюваним.
- Сміх
- Аромомасла
- Зелений чай, трави
- Гіркий шоколад, ваніль.
Згадаємо далі про МЕЛОНІН. Та кращого відновлення ще й не вигадали.
Сон, краще з 22-23:30, але важливіше просто висипати норму 6-8 годин хоч інколи, хоч добирати денним сном. У повній темряві, прохолоді, бажано під важкою ковдрою.
Знижуйте світлове навантаження після заходу сонце (без яскравого та блакитного холодного світла, перевести гаджети в нічний режим). Зменшуйте бадьорих стимуляторів таких як кава, особливо увечері.
«Вибухи вже не лякають…»
«Новини страшні, але я більше не можу плакати…»
«Мені здається, я нічого не відчуваю…»
Емоційне оніміння: психічний розлад чи реакція на стрес?
Емоційне оніміння – це певний процес (психічний та емоційний) відключення почуттів у відповідь на травмуючу дію.
Емоційне оніміння може бути побічним ефектом ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), тривоги або одним із симптомів депресії.
У деяких випадках такий стан може свідчити про те, що людина не готова боротися з негативним емоціями, тому відштовхує їх, щоб уникнути необхідності їх пропрацьовувати.
Люди, які відчули емоційне оніміння, описують це як «внутрішню пустоту», «повну відсутність емоції» тощо.
Коли відчуваєте, що оніміння може бути у вас, спробуйте протидіяти цьому:
- Рухайтесь
- Робіть фізичні вправи
- Робіть речі, які полюбляєте
- Нормалізуйте свій сон (не менше ніж 8 годин здорового сну)
- Спілкуйтесь з рідними та друзями
- Додайте до раціону рослинну їжу
Якщо ви не можете впоратися самостійно, то краще звернутися по допомогу до спеціаліста. Зробити це можна безкоштовно та анонімно на сайті tellme.com.ua , опишіть коротко вашу ситуацію і спеціалісти центру зв’яжуться з вами.
Свята в умовах війни
У більшості людей, які знаходяться у відносній безпеці, наразі виникає сумнів «а чи доречно зараз чомусь радіти, щось святкувати?» Так, так і ще оаз так.
Якщо ви отримали гарну звістку або просто друзі вам надіслали смішний мем – не стримуйте в собі радість. Якщо у вас наближається важлива подія (наприклад, день народження) – відмічайте, не відкладайте це на потім.
Необхідно прийняти ситуацію, яка склалась та продовжувати жити в нових реаліях.
Наразі у всіх емоційний стан хиткий: то вгору, то вниз. Коли ми задовольняємо свої невеликі потреби, які приносять нам задоволення, то рівень дофаміну в організмі підвищується, наш емоційний стан вже поступово може вирівнюватися і приходити в норму.
Особливо це важливо для дітей. Вони як ніхто потребують вашої уваги та турботи, а ще більше – щасливого дитинства (навіть в умовах війни). Якщо є така можливість, то радуйте своїх дітей, створюйте для них хоча б маленькі свята, даруйте їм добру казку.
Радість, веселощі, святкування – це те, що пов’язує нас з довоєнним періодом; це те, що надає змогу відновлювати та підтримати свій емоційний баланс; це те, що дарує віру на краще та наближає нас з кожним днем до перемоги!
“Психолог не дає конкретних порад, не оцінює «правильно – неправильно»,«добре – погано».
Психолог використовує свої знання, навички, практичний досвід,
щоб допомогти Вам побачити та усвідомити причини своїх проблем та шляхи
їх вирішення.”
17 кроків для вирішення конфлікту
Часто конфліктуючі сторони бачать боротьбу єдино можливим способом буття, а завершити конфлікт можливо тільки спеціальними зусиллями. Розглянемо послідовність дій, спрямованих на дозвіл міжособистісного конфлікту. Дуже часто конфліктуючі сторони бачать боротьбу єдино можливим способом виходу із конфліктної ситуації. Вони забувають про інші можливості, не беруть до уваги, що можуть домогтися більшого. Завершення конфлікту іноді досягається тому, що опоненти втомлюються ворогувати і пристосовуються до співіснування. Проявивши достатню терпимість, вони, якщо контакти неминучі, поступово привчаються жити в світі, не вимагаючи один від одного повної згоди поглядів і звичок.Однак набагато частіше завершення конфлікту стає можливим досягти тільки за допомогою спеціальних зусиль, спрямованих на його вирішення. Вирішити міжособистісний конфлікт досить складно, так як зазвичай обидва опоненти вважають себе правими. Раціональна, об’єктивна оцінка конфліктної ситуації кожним опонентом сильно затруднена через негативні емоції конфліктуючих. Розглянемо сімнадцятишагову послідовність дій одного з опонентів, який вирішив взяти ініціативу вирішення конфлікту па себе.
1-й крок. Припинити боротьбу з опонентом. Зрозуміти, що шляхом конфлікту мені не вдасться захистити
свої інтереси. Оцінити можливі безпосередні та перспективні наслідки конфлікту для мене.
2-й крок. Внутрішньо погодитися, що коли дві людини конфліктують, то не правий той з них, хто
розумніший. Важко чекати ініціативи від цього впертого опонента. Набагато реальніше мені самому змінити свою поведінку в конфлікті. Я від цього тільки виграю або, по крайней мере, не
програю.
3-й крок. Мінімізувати мої негативні емоції по відношенню до опонента. Постаратися знайти можливість зменшити його негативні емоції по відношенню до мене.
4-й крок. Налаштуватися на те, що будуть потрібні певні зусилля для вирішення проблеми шляхом співпраці або компромісу.
5-й крок. Спробувати зрозуміти і погодитися з тим, що опонент, як і я, переслідує свої інтереси в конфлікті. Те, що він їх відстоює, так само природно, як і захист багато власних інтересів.
6-й крок. Оцінити суть конфлікту як би з боку, представивши на моєму місці і місці опонента наших двійників. Для цього необхідно подумки вийти з конфліктної ситуації і представити, що точно такий же конфлікт відбувається в іншому колективі. У ньому бере участь мій двійник і двійник опонента. Важливо побачити сильні сторони, часткову правоту в позиції двійника опонента і слабкі сторони часткову неправоту в позиції мого двійника.
7-й крок. Виявити, які справжні інтереси мого опонента в цьому конфлікті. Чого він, в кінцевому рахунку, хоче домогтися. Побачити за приводом і зовнішньої картиною конфлікту його приховану суть.
8-й крок. Зрозуміти основні побоювання опонента. Визначити, що він боїться втратити. Виявити, який можливий збиток для себе опонент намагається запобігти.
9-й крок. Відокремити проблему конфлікту від людей. Зрозуміти, в чому головна причина конфлікту, якщо не враховувати індивідуальні особливості його учасників.
Продовжуючи просуватися по шляху саморазрешенію конфлікту, зробимо нові кроки.
10-й крок. Продумати і розробити програму-максимум, націлену на оптимальне вирішення проблеми з урахуванням інтересів не тільки моїх, але і опонента. Ігнорування інтересів опонента зробить програму вирішення конфлікту благим побажанням. Підготувати 3-4 варіанти вирішення проблеми.
11-й крок. Продумати і розробити програму-мінімум, націлену на те, щоб максимально пом’якшити конфлікт. Практика показує, що пом’якшення конфлікту, зниження, гостроти створюють хорошу основу для подальшого вирішення протиріччя. Підготувати 3-4 варіанти часткового вирішення проблеми або пом’якшення конфлікту.
12-й крок. Визначити по можливості об’єктивні критерії вирішення конфлікту.
13-й крок. Спрогнозувати можливі дії у відповідь опонента і свої реакції на них у міру розвитку конфлікту: якщо вірний мій прогноз розвитку конфлікту, це зробить мою поведінку більш конструктивним. Чим краще прогноз на розвиток ситуації, тим менше втрати обох сторін у конфлікті.
14-й крок. Провести відкриту розмову з опонентом з метою вирішення конфлікту. Логіка розмови може бути наступною:
-
конфлікт нам невигідний: працювати і жити доведеться разом, тому краще допомагати, а не шкодити один одному;
-
пропоную боротьбу припинити і обговорити, як мирно вирішити проблему;
-
визнати свої помилки, що призвели до конфлікту;
-
зробити поступки опонентові в частині того, що для мене в даній ситуації не є головним;
-
в м’якій формі висловити побажання про поступки з боку опонента і аргументувати свою пропозицію;
-
обговорити взаємні поступки;
-
повністю або частково розв’язати конфлікт;
якщо розмова не вдався, не загострювати ситуацію, а запропонувати повернутися до обговорення проблеми ще раз через 2-3 дня.Природно, що в основу техніки відкритої розмови найчастіше буває покладена ідея досягнення компромісу, в якому ми йдемо по шляху поступового зближення. Рішення, прийняте на основі запропонованої техніки, в більшості випадків несе в собі конструктивну складову, а головне дозволяє піти від протидії і вирішувати протиріччя, просуваючись до обопільної згоди.
15-й крок. Спробувати вирішити конфлікт, постійно коригуючи не тільки тактику, але і стратегію своєї поведінки відповідно до конкретної ситуації.
16-й крок. Ще раз оцінити свої дії на етапах виникнення, розвитку і завершення конфлікту. Визначити, що було зроблено правильно, а де були зроблені помилки.
17-й крок. Оцінити поведінку інших учасників конфлікту, тих, хто підтримував мене або опонента. Конфлікт сам по собі тестує людей і виявляє ті особливості, які до цього були приховані.